Сьогодні (а вже давно не 22-ге березня) друзі таки зібралися і подарували мені дещо... Подарунок, звісно кльовий і цінний, мені дууууууууже сподобався. Але ж прикол. Вони таки не хотіли залишитись "в долгу".
Це відео - це щось!!!
Як мона було бути такими дурнями, щоб з`їсти "безкоштовний сир"?
Самсон Шоладемі розвів їх дуже гарно. Я просто в захваті!
Хоча бойкот був мені зовсім не принциповий, бо я тут взагалі нещодавно і одразу з покращеним аккаунтом (бо базовий фіг хтось новому дасть), але розведені Самсоном отримали своє! Вони дійсно були зрадниками ЖЖ.
А ось ТУТ ще дехто опинились трохи не в зручному стані...
Що до разводок Остапа Бендера - ось супер кльовий фільм Гая Річі - "Револьвер". Дуже раджу! Він значно кращий, ніж "Карти, грощі, два стволи" та "Великий куш" разом узяті. Поки сам не побачив, навіть не думав, що може бути щось кльовіше, ніж ті два фільми, у такому ж самому жанрі, звісно.
Може навіть славетний Fight Club йому майже не уступає? Як гадаєте?
Обожнюю психоделіку! Просто без тями від неї.
...Але перш за все обожнюю ту психоделіку, яка не обов`язково створена під впливом наркоти, а нам лише так здається; І нам не треба доганяти себе чимось, щоб її збагнути, достатньо лише глибоко задуматись. Я, наприклад, уявляю собі, для чого я б сам створював ці образи, що я сам хотів би цим передати на місці режисера, і тоді виникають досить цікаві ідеї, а потім думаю: навряд режисер вкладав сюди такий кльовий зміст, який я сам собі тлумачу :)
Якщо конкретніше, я без тями від таких образів-персонажів, як Сова, на яку Їжак смачно каже: "Псих", позіхаюча Собака, яка відчула, що Їжак загубив варення (про яке він навіть забув), та Хтось, тобто Кто-то. Цей Кто-то - мировий чувак! Їжак вже змирився із смертю...
А якщо ще конкретніше, я бачу в цій психоделіці простий сюжет про звичайну міцну дружбу. Для себе я віднайшов ключ для тлумачення змісту у останній фразі Ведмедика: "Вєдь кто же кромє тєбя звьозди то щітать будєт?" А напочатку мульта оговорюється, начебто вони рахують зірки разом. Але ж ні! Ось тобі і ключ!
Ось що я собі намалював в уяві. Насправді в Їжачка немає манії до рахування зірок. Він просто обожнює товаришувати з Ведмедиком. Тому він вигадав такий собі привід, щоб кожен вечір навідуватись до найкращого друга. Відштовхуючись від цього я можу розтлумачити весь мульт, але це зайве. Краще побачити в ньому свої власні образи і втілення, ніж жити чужою уявою. Напишу лише трохи про туман. Їжак боїться самоти, тому на шляху до Ведмедя він мріє про розмову при зустрічі, але як тільки він бачить Лошаку, підсвідомо він знаходить спосіб втекти від самоти, занурюючись у туман. Але це не гарний вихід втікати від того, чого ти боїшся... Чи не багато людей в наш час занурюються у "туман"?.. І без сторонньої допомоги з нього майже ніяк не вибратись живим... І потім люди навіть забувають, що вони хотіли залити цим туманом... Доречі, в тумані страхи бідолаги Їжачка лише тільки загострились. Він тепер боїться майже усього. Якби він знов не відчув самоти, мабуть ніколи не згадав, що йшов до друга... І т.д., і т.д., і т.д.
З.І. Хто його знає, що насправді хотів зобразити Юрій Норштейн?
З.З.І. Зазирнув у Вікіпєдію, і ось що там пишуть:
"В 2003-м году «Ёжик в тумане» был признан лучшим мультфильмом всех времён и народов по результатам опроса 140 кинокритиков и мультипликаторов разных стран".
В'ячесла́в Макси́мович Чорнові́л — літературний критик, публіцист, діяч руху опору проти русифікації та національної дискримінації українського народу.Сьогодні день його загибелі...
Ось дещо коротенько про нього російською мовою, тобто ПО РУССКИ:
"С июля 1960 по май 1963 Вячеслав Чорновил работал на Львовской телевизионной студии, сначала редактором, а потом старшим редактором выпусков для молодёжи. В 1964 защитил кандидатскую диссертацию и устроился в газету «Молодая гвардия».
4 сентября 1964 Вячеслав Чорновил, Василий Стус и Иван Дзюба выступили в кинотеатре «Украина» с протестом против ареста украинской антисоветской интеллигенции — т. н. «шестидесятников». За это Чорновил был уволен из «Молодой гвардии». После этого он устроился в газету «Друг читателя» литературным работником. В ноябре 1967 Вячеслав Чорновил был впервые осуждён на шесть лет в колонии строгого режима. Причиной стала его книга о шестидесятниках «Горе от ума». После досрочного освобождения в 1969 Чорновил перебивался случайными заработками — работал наблюдателем на метеорологической станции в Закарпатьи, землекопом археологической экспедиции в Одесской области, грузчиком на железнодорожной станции во Львове.
С 1970 Вячеслав Чорновил издавал подпольный журнал «Украинский вестник», за что в 1972 был осуждён во второй раз — на шесть лет заключения в колонии строгого режима и три года ссылки. Наказание он отбывал в Мордовии и Якутии. После выхода на свободу в 1978 Чорновил 22 мая 1979 стал членом Украинской Хельсинкской группы.
В мае 1980 Вячеслав Чорновил в третий раз был арестован и сослан на пять лет в Якутию. Однако уже в 1983 Чорновил вышел на волю, хотя и без права выезда на Украину, куда он вернулся лишь в 1985.
В 1988 Чорновила пытались лишить советского гражданства, однако он призвал все страны мира не принимать его. В том же году Чорновил вместе с другими диссидентами создал Украинский Хельсинкский союз — это была первая попытка политической оппозиции советскому режиму.
8-10 сентября 1989 с участием Чорновила был создан «Народный рух Украины за Перестройку» (впоследствии — Народный рух Украины, НРУ).
В октябре 1991 на Великом Казацком Совете Вячеслав Чорновил был избран Гетманом Украинского Казачества.
1 декабря 1991 Вячеслав Чорновил занял второе место на первых выборах президента Украины, набрав 7 420 727 голосов (23,27 %)."
Шануймо останнього гетьмана України!
Найголовніше:
Мій ден. нар. в один день із Кенні МакКорміком!!!
Головна ідея днюхи: ненавиджу дарунки!.. Е-у себто, я люблю подарунки, але я ненавиджу збентеження в серцях друзів, яке виникає, коли вони з лихорадкою перебирають в голові дарунки для когось і зіставляють вагу цікавості цих дарунків зі своєю фінансовою свободою (зазвичай пропорція така: більше грошей - менше подібність дарунка до лайна).
Але для мене головне увага!.. Тому здійснився ось такий план:
Я взагалі відмовився святкувати днюху. Тоді Володар мого серця в таємниці від мене просить друзів зробити для мене сюрприз, безкоштовний сюрприз, - приїхати до мене вранці цілою отарою і розбудити. Майже усі погодились, тим більш що дарунків ніяких купляти не треба було.
Отже, ранок 22-го... Володар мог. сер. таки зробив для мене сюрприз: я прокинувся, а у залі двох`ярусний торт (весільний!) і моє улюблене Асті Мартіні. Перший ярус торту - трюфельний, а другий - п`яна вишня! Далі, як по маслу. О дев`ятій ранку завопив дзвоник, я відчинив двері, і веселий натовп побачив дуже здивоване лице, шоковане радісним захопленням. "Сюрприз здійснено!" - промайнула думка у кожній голові. Ну, заходьте любі друзі, тут і торт якраз є, трохи перекусимо...
Ще добавки тортику?.. А ось для вас тут хтось бейджики приготував, на кожному ваше ім`я у японській транслітерації, отже тепер звертайтесь один до одного за вашими іменами на японській... "???" - промайнуло у кожній голові. Але хтось "розумний" із дитячою наівністю сказав: Ого! Володар твого серця мабуть усю ніч над цим працював. "Ааа.." - промайнуло у кожній голові.
Ну як тортик, кажу, ще добавки? Давайте швидше доїдайте... Швидше, кажу!.. Я серйозно! Тепер вдягайтесь і на вулицю бігом! Що робити? Ось залазьте в цей мікроавтобус. "???" - промайнуло у кожній голові. Куди їдемо? Побачите... Ось виходьте... Нам сюди... Так, в цю нову італійську піцерію... А ось і стіл для нас накритий... "??????????? #&?$$^@* ????" - промайнуло у кожній голові, а далі думка: "Так хто ж кому робив сюрприз?"
Що ж, СЮРПРИЗ ЗДІЙСНЕНО! Здійснилась моя мрія - днюха без дарунків.
Потім знов поїхали до мене і, між усім, ми подивились шикарний фільм від Тіма Бартона "Суіні Тод: маніяк-цирюльнік" (чекайте скоро у офіційному прокаті) (Тім Бартон - режисер "Сонної лощіни" та мульту "Труп нєвєсти").
Цей фільм я вніс у трійку кращих цього року разом із "Монстро"("Cloverfield") та "Я - легенда". При чому "Я - легенда" - просто гарний фільм, а "Монстро" - справжнісіньке Мистецтво із літери великої!
Пам'ятаю свій перший раз. Захопливий і повний
Запалу несподівано вибухових емоцій.
Це був мій подарунок на весілля моїй коханій,
І я не міг не розділити його з нею. Правда за планом
Ми насолоджувались цим подарунком через тиждень після весілля.
Трохи хвилювались перед тим, як настав цей момент.
Лише цей один перший раз одразу звеличив нас і зробив
Вельми досвідченими у цій сфері в очах усіх наших друзів.
Аж подих захоплює, коли згадуєш свій перший стрибок.
І навіть коли робиш це багато разів, це все одно залишається
Надзвичайно приємним польотом у відкритому небі
Високо над містом з його бурхливим життям. Подих захоплює знову і знову.
А моя люба дружина і досі вдячна мені за мій весільний подарунок,
За той перший раз, коли ми стрибали з парашутом через тиждень після весілля.
________________________________________
Це куплет з моєї пісні "Адреналін".
Обожнюю небо... і буквально, і фігурально, і алегорично...
Небо у моєму серці... і легенях....... і нирках.
Вчора подивився дитячий фільм "Елвін і бурундуки", а там на 71-й хвилині перегляду до змучених маленьких співаків приходить ФОНІАТР!
І, побачивши відображення сильної втоми бурундуків на їх голосових зв`язках, вона питає: "Ви що? Полоскали горло цвяхами?"
Ось і знов повторюється мій наявний приклад того, що буває, коли занадто викладаєшся своїми зв`язками.
Добре хоч, що утробний гроулінг відтворюється не зв`язками. Коли вилікуюся, чистим вокалом буду співати значно менше...
- Мьюзіка:Killswitch_Engage_-_07_-_To_The_Sons_Of_Man
За ради мрії викладаєшся на повну... і заганяєш себе в яму.
Я цілий місяць співав кожен день по 3-4 години, кожен день, без винятку. І щось голос перестав прориватись як треба. Ідіот.
Завітав до вчительки по вокалу - треба звернутись до фоніатра. В неті пошукав, гарні отзиви про фоніатра в Одессі. Я до неї - у тебя воспалились связки, месяц нельзя петь, нельзя слушать музыку, как можно меньше разговаривать, и то, шопотом, лекарства, уколы, через 10 дней приезжай снова, не станет лучше, советую остаться у нас на стационар. Це було 21.02.2008.
Яке в дідька лікування? Яке мовчання? Яке вухозатикання? В мене концерт за концертом, рєпи тричі на тиждень... Виступили зі своїми металкоровими піснями у далекому Скадовську на Херсонщині (ледве туди дісталися, пропустили якийсь поворот, заблукали, обїзджали, більше години зайвого часу накинули на один бік, назад вже було легше) на концерті, присвяченому до дня народження тамошньої пресвитеріанської церкви (в ній народився рок-гурт "Метанойя").
Майже в призначений час (через 14 днів), 6 березня я знов поїхав до Одесси. Чуть-чуть лучше, самую малость, еле заметный сдвиг, но теперь тебе полностью нужно исключить музыку из своего бытия на месяц. Хоч гланди вирвіть, але не можу, 8 березня ми виступаємо на фестивалі "Принцесса ..щось там.."(вже не пам`ятаю), потім 15-го виступаємо на концерті, присвяченому дню народження вже нашої церкви і цього ж вечора робимо чорно-білу українську вечірку у рамках нашого молодіжного руху "Ліфт", на якій граємо кавер на Аматорі "Чєрно-бєлиє дні" з іншим текстом ("Чорно-білі качки..."). Лучше бы ты себе гланды вырвал, чем продолжал убивать свои связки, уходи с моих глаз, через 10 дней снова ко мне.
(Доречі, під час 1-го візиту я розповів їй, що ми гроулимо і трішки видаємо скрім (але зв`язки я посадив не цим, а чистим голосом, співаючи по 3-4 гадіни(це польською)), і вона була в шоці, ніколи про таке не чула, тож я їй дав деякі ссилки в неті і у 2-ге відвідування дав їй послухати гроул зі свого мобільного. Вона зацінила.)
Тепер 8 і 15 березня позаду з усіма як музичними рєпами, так і з творчо-вигадницько-організаційними, на яких ми готували ЧБ вечірку, і мені доводилося дуже багато і гучно розмовляти. Вечірка пройшла на відмінно. Сподобалося усім (крім одного стрьомного хлопця), а люди були зовсім різні: від націоналістів до скейтерів, від художників до судозбірників, і навіть від християн до гопів, хоча людей було не багацько, 50-60 чєл.
Починаю нове життя, дуже містичне і незаймане, ще не відоме моєму серцю, життя, в якому не існує музики, мені аж якось не по собі... Що ж там на мене чекає в цьому таємничому та моторошному мовчазному світі?
Передайте моїй матері, що я її кохаю...
Якщо хтось щось тримає на мене - пробачте мені...
Якщо я не повернуся, нехай у вас залишаться тільки гарні спогади про мене.
...В очах темніє, гучність кудись зникає... ...я вже нічого не чую... ...лише ледве розумію, що губи рухаються, наче промовляють ..я...вас....л.ю..б....л......ю.... ... .. . . . . .
Угаааа!!! Нагешті і я завів собі Live щоденник!
З чого ж тепег почати?
Тільки що пегедивився культовий мульт "Йожик в туманє" - філософський шедевг! Чим більше його пегетгавлюєш, тим більше гозумієш і захоплюєшься ним.
А позавчога я впегше побачив "Кошачій суп" - ще та психоделіка ):, вчога ще двічі його пегеглядав . Дуже глибокий та змістовний, але важко його згозуміти. Моя оцінка - його мона поставити на гівень світових шедевгів погуч із "Йожиком в туманє". Пгосто супег. Якгаз вчога один мій дгуг (diod-z-oakly) сказав, що японці таки пгизнали "Йожик в туманє" одним з кгащих світових мультів.
З пегшого пегегляду "Кошачьєво супа" я чимало згозумів пго людські цінності, але більшість обгазів ще й досі для мене туманні. Вгаження від себе цей мульт залишає тільки найкгащі.
А ще мене захоплює ось таке пегевтілення...
- Насрій:
Угаа!
Profile
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif)
ostap_vyshnya- Остап Вишня